home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



12. Як Румцайс повернув веселку на небо

Коли вщухли зливи після війни з пруссаками, вийшла якось Манка з печери, щоб вибрати з криниці замулену воду. Та, ступивши кілька кроків, спинилася й вигукнула:

— Румцайсе, я такого зроду не бачила!

— І я теж, — сказав Румцайс, коли прибіг туди.

Із криниці у них росла веселка. Вона сягала через усе небо — від Ржаголецького лісу через гору Зебін аж до майдану посеред Їчина.

— А вона часом не полетить? — прошепотіла Манка й підійшла навшпиньки до веселки.

Веселка стояла мовчки і сяяла.

— Отепер, Румцайсе, я тобі щось покажу! — мовила Манка, зайшла у веселку і почала в ній походжати. Від волосся і до кінчиків пальців на ногах мінилися на ній промені найніжніших кольорів.

Та тільки на цьому їхня втіха й скінчилася. Веселка раптом одірвалася від криниці і знялася вгору. Та піднімалася вона повільно і час од часу спинялась.

— Чи не заважає їй щось з того боку? — спитала Манка.

— Хотів би я знати, що саме, — сказав Румцайс і видерся по гілках на вершечок старого дуба.

Звідти він побачив їчинський майдан. Після дощу не було там жодної живої душі. Тільки перед однією з крамниць попід стінами будинків стояв крамар Шпанігель і змотував веселку через лікоть у сувій.


Пригоди Румцайса (на украинском языке)

Румцайс хутко з'їхав з дуба.

— Треба щось робити! Хіба ж це діло, коли бурі й грози лишаться без веселки!?

Пройшовся він рукавом по чоботях і вирушив імператорською дорогою прямо до Їчина.

Проминувши браму під баштою, побачив Румцайс нового їчинського війта Тоушека, який прийшов до влади після Гумпала. Тоушек урочисто виступав у нових веселкових штанях по веселковому килимку, простеленому від його будинку через майдан аж до ратуші.

— Шпанігель уже розпродує сукно з веселки панству на штани,— сказав сам собі Румцайс. — Отже, треба мені поспішати.


Пригоди Румцайса (на украинском языке)

Війт Тоушек поважно крокував до ратуші, а Румцайс тихенько йшов за ним і скручував веселковий килимок у нього за спиною. А скрутивши, засунув веселку за пазуху, щоб не сяяла. Веселка була така тонюсінька й ніжна, що за пазуху її вмістилася двадцять одна австрійська миля.

Коли Тоушек підіймався сходами до дверей ратуші, спало йому на думку озирнутись. І в цю мить він побачив, як Румцайс похапцем застібає куртку. Війт ступив ще вище на східець і промовив:

— Може, ти готуєш щось і на мене, Румцайсе, як наготував уже на Гумпала і на пана князя? Нічого, скоро й на тебе знайдеться сильце. Княгиня Майолена повертається з Копідлна і вже наказала викликати аж із Фландрії майстра, який випустить пана князя з малої замкової башти.

Румцайс нічого не відповів — махнув рукою і тихим розбійницьким кроком подався через майдан до Шпанігельової крамниці.

Крамниця виходила на майдан вітриною, в якій Шпанігель уже встиг умостити кілька ліктів веселки і причепити папірець з ціною: за один лікоть — два таляри. Із дверей крамниці вибігла пані Шпанігельова і закричала:

— Ось настриже мій веселки, накроїть, та й будемо продавати!

Румцайс, не вагаючись, заскочив у крамницю. За прилавком стояв Шпанігель і ножицями краяв веселку на клапті.

Румцайс зацідив кулаком по прилавку.

— Ану годі! Гайда зі мною — пустиш веселку назад на небо!

— Атож, — обізвався Шпанігель і почухав собі ножицями ніс, — у цю ж мить, Румцайсе.

— Невже ти хочеш продавати крадений з неба крам?

— І такі слова говорить ніхто інший, як розбійник? — зневажливо мовив Шпанігель і спокійнісінько краяв веселку далі. — Тебе приємно слухати.

Румцайс потягся за пістолем.

— Оце, Шпанігелю, пістоль. Я із нього стрельну, ти злякаєшся, і я в тебе веселку все одно заберу.

— Не вистрелиш, — відповів Шпанігель, так само працюючи ножицями, — бо тут від веселки вогко, і порох у тебе на поличці давно відволожився.

Румцайс націлився вбік і натиснув на курок. Пострілу не пролунало.

— От бачиш, — посміхнувся Шпанігель, краючи далі веселку.

Румцайс заклав пістоль назад за пояс і вийшов з крамниці. Сперся він на басейн посеред майдану і почав думати, як йому взятися за цього Шпанігеля.

На вежі пробило дванадцяту годину.

Розчинилися двері ратуші, вийшов із них війт Тоушек і позирнув, яка надворі погода. Потім, як воно й годиться війтові, вирушив на прогулянку навколо майдану. Виступав він поважно і урочисто у нових веселкових штанях.

Румцайс якусь хвилину дивився на нього від басейну, і раптом у нього в голові сяйнула думка. Тихенько перебіг він майдан і сховався за стовпом галереї біля крамниці Шпанігеля. Коли ж війт проминав його, Румцайс блискавичним рухом смикнув його за веселкові штани і вмить позбавив війта і штанів, і всієї його поважності. Тоушек зойкнув і заскочив до Шпанігеля в крамницю.

— Яку це ти мені продав ганчірку? — зарепетував він од дверей. — Такого паскудного краму я ще зроду в житті не бачив! Ти продав мені поганий крам, а я через це втратив штани і втратив честь! За штани ти мені винен сім золотих дукатів, а за війтівську честь — триста дукатів.

Шпанігель і так і сяк викручувався, що він, мовляв, не винен.

Але війт вже його не слухав. Він голосно засюрчав у свисток. У ту ж хвилину прибіг бурмистер Фіштула з двома стражниками.

— Айн-цвай до в'язниці, Шпанігелю!

А Румцайс тим часом працював нишком біля прилавка. Мотав і мотав, аж поки змотав усю веселку, що була на прилавку, і сховав собі під куртку. А тоді, ніби нічого й не сталося, вийшов із крамниці.

Дома узяла Манка голочку і зшивала покраяну веселку доти, поки вся вона знову стала ціла.

Тоді Румцайс посадив веселку назад на небо, тільки Їчинський кінець підтяг на два лікті вище, щоб Шпанігель не дістав до нього.


11. Як Румцайс ходив по сіль | Пригоди Румцайса (на украинском языке) | 13. Як чоботи повернули Румцайса до чесної праці