home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



3. Як Румцайс ходив до Їчина по одежу для русалки

Якось знову прибігла до розбійницької печери джерельна русалка і промовила стурбованим голосочком:

— Люди, оце недавно віяв сильний вітер і розірвав мені сорочечку!

Манка і каже їй від огню:

— А хіба ти сама не тямиш справити?

— Тямлю, — зітхнула русалка. — Тільки якби я і взяла у руки залізну голку, була б вона мені понад силу. Випала б у мене з рук.

Тоді Манка засилила в голку тонесеньку павутинку, бо звичайна нитка русалчину одежу не шиє. Покрутила в руках сорочечку та й каже:

— Гай-гай, та її вже й не полагодиш.

І додала, що могла б віддати русалці якусь свою сорочину, тільки вони всі у неї полотняні.

Русалка знизала плічками:

— Ну, що ви! Носити полотняну сорочку — це все одно, якби мене обклали колючим терном.

Почув те Румцайс і покликав Ціпісека.

— Біжи у Їчин до Шпанігеля, котрий тримає крамничку під галереєю. Хай дасть якусь пристойну сорочку для русалки. За це я йому посилаю коштовний самоцвіт, який знайшов під Козачою горою.

Русалка сіла в куточку на купці надраного пір'я, а Ціпісек подався до міста.

В Їчині Ціпісек пішов просто до крамниці Шпанігеля. Там став він п'ятою на носок другої ноги, щоб здаватися вищим, і сказав через прилавок:

— Румцайс звелів дати сорочку для русалки. А за це він посилає самоцвіт.


Пригоди Румцайса (на украинском языке)

Шпанігель перекинув коштовний камінь з руки на руку і порився у якійсь одежі на нижній полиці.

— Ось тут у мене є одна сорочечка, якраз на неї. — Загорнув він щось у папір, перев'язав шпагатиком і подав через прилавок Ціпісеку.

Коли Ціпісек приніс пакунок додому, заплескала русалка в долоні:

— Зараз, зараз я свою сорочечку надіну. І знову на сто років не буде мені клопоту!

Та тільки коли розгорнули папір, не було в ньому м'якенької сорочечки, а була баб'яча кацавейка.

— Грім і блискавка! — промовив Румцайс.— І чого я, дурний, послав малого Ціпісека!? Піди, Манко, сама туди.


А Шпанігель тим часом перекидав самоцвіт з руки на руку, перекочував його по прилавку і ніяк не міг надивитись, як той камінь виблискує.

Аж тут він помітив Манку, що поспішала від надбрамної башти до його крамниці. Шпанігель швиденько тицьнув самоцвіт під прилавок і став помахувати порожніми долонями, наче янгол крильцями.

— Послухай, Шпанігелю, ти щось наплутав, — промовила Манка ще на порозі. — Ми посилали Ціпісека по м'якеньку сорочечку, а він приніс баб'ячу кацавейку.

Шпанігель розгорнув папір, подивився на кацавейку, вивернув її і склав губи дудочкою.

— Сталася помилочка, — сказав він. — Але ваш Ціпісек так мені і не пояснив до пуття, що воно й до чого. Коли ти, Манко, все поясниш, я тобі дам одежу, як для княгині.

— Треба, щоб одежка була іще м'якша, — всміхнулася Манка. — Одежу ніби зіткану з туману. Адже це для русалочки.

Шпанігель поліз на саму верхню полицю.

— Єсть тут у мене одна річ, якої не може одягти навіть княгиня, бо подере.

І то справді була сорочина, яку могла б носити хіба що русалка. Тільки коли Манка хотіла здмухнути її собі на долоню, Шпанігель запитав:

— А що заплатите? — І притиснувся черевом до прилавка, щоб Манка не побачила самоцвіта.

— Так Ціпісек же заплатив, — сказала Манка.

Але Шпанігель сказав, що він нічого не знає, і поклав сорочечку назад на полицю. Так Манка і пішла собі. Та коли дома розповіла все Румцайсові, він вигукнув:

— Грім, блискавка і сто чортів!!! Ну, доведеться мені самому іти!

Шпанігель тим часом вийшов з крамниці під галерею і визирнув на ринковий майдан, щоб помилуватися самоцвітом на сонечку. Став він там і почав повертати його. Самоцвіт блискав йому в очі всіма барвами райдуги, і він навіть не помітив, як од надбрамної башти тихим розбійницьким кроком підійшов Румцайс. Ще один крок — і він став за стовпом галереї, щоб Шпанігель не побачив його; ще крок — і він уже в крамниці.

В крамниці Румцайс одразу ж виклав на прилавок геть увесь крам, який знайшов на полицях. А були там і тонкі англійські сукна, і тонесенькі японські шовки, і найніжніші голландські мережива, і різні оксамити.

Все це лежало купами на прилавку, і Румцайс говорив людям:

— Вибирайте, що хочете! Беріть за один крейцер лікоть будь-якого краму!

Так дешево в Їчині потім уже ніколи не торгували!

Коли хто-небудь заходив до крамниці і просив чогось, Румцайс одмірював йому вдвічі більше. А коли люди виходили з крамниці, він кожному стиха казав:

— Іди краще понад стіною, а не повз стовп, бо там Шпанігель.

А Шпанігель так і стояв там, втупившись очима в осяйний самоцвіт. Не помічав навіть людей, які спотикалися об кінчики його черевиків.

Румцайс продав останній лікоть перкалю, умостив собі за пазуху м'якесеньку сорочечку для русалки і дбайливо причинив за собою двері в крамницю. Тоді зробив сім таємних кроків і тупнув могутньою румцайсівською п'ятою. Самоцвіт випав у Шпанігеля з руки, а Румцайс уже наставив під нього свою долоню.

На прощання він сказав Шпанігелю:

— Хай сьогоднішні збитки нагадують тобі про румцайсівську справедливість.

І поніс сорочечку до Ржаголецького лісу, де Манка з Ціпісеком навпереміну втішали русалку:

— Не плач, ось Румцайс прийде! Ось-ось він тут буде.


2. Як Румцайс і Ціпісек порядкували з водою | Пригоди Румцайса (на украинском языке) | 4. Як Румцайс вистрелив, щоб злякати карлика Катрножку